Вірші Василя Вишиваного
Надія(Посвята Гуцулам)О хмари, що в сторони рідні йдете,Гуцулів від мене вітайте —О птиці, що в гори на південь пливетеЗ вітанням од їх повертайте.В неволі самотній я тужу й сумую,Далеко народ мій і гори —І, здатний на ласку судьби, тут нудьгую,Мій Боже, дай знести це горе.Я сильно надіюсь, що прийде хвилина,Весь світ запалає огнями —І воля народів, щаслива годинаБратерство воскресне між нами.Весело гей!Покинув я село, дівчата,Пішов до рідних верховин.Зі мною вівці і ягнятаІ воля полонин.Весело, гей! тут добра пашаІ в раю тих полонинЦвіте як май свобода нашаІ втіха для маржин…Весело, гей! я світ вітаю,Як володар той нарід свій.І кличу звінко, голосно, бо знаю,Що гірський світ — він мій!ЗимаПохмурий день, холодний вітер віє,Потік невільником — під льодом плаче.По горах сніг кругом біліє,В селі ворона сумно краче.І все утомлене дрімає —І всюди білий, вічний сон.І стогне ліс, потік ридає —І чути кракання ворон.І в мене в серці теж зима,І чути злобне: кра…Хвилі…В житті є дивні хвилі…Колишуть нас, мов филі,на морі…І радість в серце гляне,Всміхнеться, та зів’яне і змеркнуть зорі…В житті є дивні чари.Майнуть мов небом хмари —ті білі хмариЛюбов не раз засяєПро чар тих хвиль згадає,про дивні дари…І мрії за тобоюПолинуть самотою —як білі хмари…Білі хмари, Дивні чари!З вами, з вами линуть в далі,Всі мої надії.Вірлиний крикГуде Гуцульщина, співаєПрирода вся цвіте,А Черемош аж грає…Маржина вся пасе.І смутку хоч тобі на лік:Здається божий рай.Шумить тобі сосна й потік:Щасливий край! щасливий край!І цвів би на Покуттю досіЧудовий, ясний май,Якби у смертному покосіНе повалився гай.Днесь голод, смерть, катиВ Гуцульщині гуляють;І змучені братиЗаковані вмирають.Лишень орли кружляютьІ крильми лопотять,Мов наших закликають;Вони летять, кудись летять…Ноктюрн над морем…Над морем місяць сріблом сяє,І чути легкий хвилі шум…І ніч задумана скриваєУ сяйві срібла сум.Падучі зорі ген зникаютьІ срібний шлях за ними згас.Пестливі хвилі нишком грають,І в безвість кане час…Ноктюрну тони вдаль лунаютьІ місяць вже на сон іде…Лиш морські хвилі ще гуляють —Їх легіт до танку веде…Розпука(Присвячую Василеві Сливчукові)Страждання все життя та сльози,Терпіння й безконечна мука…На майський квіт падуть морозиІ глумиться над другами розлука.Побачу я колись тебе, мій друже?Побачу я вас ще, кохані гори?Чи чуєте, як я баную дуже,Як серце томить невимовне горе?Любов материНе можу, не можу заснути,Являється вічно мій син;В кайдани залізні закутийІ мертві товариші з ним.За волю країни ти згинув.І де ти спочив! — озовись!Мене сиротою ти кинув,А клявся, що вернеш колисьНіколи не вернеш до хати,Мені вже не бачить тебе! —Банує зажурена мати,А вітер ридання несе…Нехай! Прийде хвиля і воляУвільнить нас з ганьби ярмаІ легше знесу я недолюІ скажу: пропало, дарма.Умру я від жалю, ох, знаю!Та долі собі не молю,Бо в серці розраду кохаю,Що з сині героя люблю.КолисьМої гадки блукаютьСтежками давніх літІ з тугою збираютьЛюбови звялий квіт.Дарма — ні з чим вертають,Дарма — вони шукали.Лиш серцю нагадають,Що дні весни пропали.Мої гадки блукаютьІ линуть ген вперед,І лугами збираютьНадій пахучий квіт.Казали їм «вертати»,Казали їм «забути»,Казали їм «вмирати».Любови не вернути…Незнаним героямЗаздрю я тим, котрі в землівже сплять,Яких ніхто не знає;Які на віки вже мовчать,Й ніхто їх не кохає…Голубить тих забутих без іменЗемля, мов рідна мати;Цілує їх в ночі і в день,Щоб їм любов віддати.ЗаздрістьЩаслива, щаслива дитино!Ти хату, батьківщину маєш.У тебе є рідна родинаІ ти ще сирітства не знаєш…Не знаєш ти слова блукати,Маленька ти ще, моя пташко.Не знаєш, як сумно шукатиБатьківщину другу, як важко!До сну тобі ненька співає,Пестить тобі словом серденькоІ пісня тебе колихає,Голубить тихенько, тихенько..Невинну дитину побачу,І сниться мені моя доля.І гірко од жалю заплачуМов квола билина край поля.Потіха нещасного…(собі)Розплилися мріяні мрії;Спустошене серце моє.Розплились найкращі надії,Минулося з ними життє…Так сумно і гірко в серденьку,Так пусто, самітно мені!Прекрасне життя далеченько;Коротко тривало, як в сні…І туга у серці ридає;Не раз ти почуєш її…Самітним в чужині блукаюІ думи голублю свої.****Минає в житті лиха доляІ кожний покине ярмо;Всміхнеться нещасному воляЦілуючи смертю його…До Збруї!(Присвячую У.С.С.ам)До збруї! До збруї стрільці!Зірвіться, ламайте кайдани!З’єднаються з вами покійні брати,І згояться народні рани…До збруї! До збруї стрільці!Товаришів рідних згадайте,Що мріють про волю в холодній земліВсі сили до бою з’єднайте!До збруї! До збруї стрільці!Велика Вкраїна повстанеІ в купелі крови воскреснуть мерціІ радість до краю загляне.До збруї! До збруї стрільці!І рідну країну спасайте!Повстаньте як вірні козацькі сини,Героями в хату вертайте!Комментировать
По материалам: http://blog.i.ua/community/6129/2348106/